Archive for Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія

   Артеріальна гіпертензія (АГ) — хронічне захворювання, при якому головною діагностичною ознакою (симптомом) є стійке підвищення тиску у артеріальних судинах великого кола кровообігу. Підвищення артеріального тиску примушує серце працювати з більшим навантаженням через підвищений загальний периферичний судинний опір для забезпечення нормальної циркуляції крові у кровоносних судинах великого кола кровообігу. Для вимірювання артеріального тиску використовують два показники: систолічного та діастолічного тиску (як прийнято казати: “верхнього” та нижнього”), залежно від того, стискається серцевий м’яз між ударами (систола) чи розслабляється (діастола). Нормальний кров’яний тиск у стані спокою знаходиться в межах 100–139 мм рт.ст. систолічного тиску (верхнє значення) і 60-89 мм рт.ст. діастолічного тиску (нижнє значення). Високий кров’яний тиск наявний, якщо він постійно перебуває на рівні 140/90  мм рт.ст. або вище. Підвищуватись може як систолічний с діастолічним тиском, так і окремо систолічний або діастолічний, що також є ознакою гіпертензії. АГ класифікується як первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія або вторинна артеріальна гіпертензія. Вторинна АГ також називається симптоматична артеріальна гіпертензія, чим підкреслюється її вторинність по відношенню до інших захворювань та станів. Наприклад, вторинна (симптоматична) АГ супроводжує ураження паренхіми нирок (ренопаренхімна АГ), ниркових артерій (реноваскулярна АГ), деякі гормонпродукуючі пухлини (Феохромоцитома), інші порушення гормонального балансу (хвороба Іценка-Кушинга, синдром Іценка-Кушинга, первинний гіперальдостеронізм). Приблизно 90-95% випадків АГ відносяться до категорії «первинної артеріальної гіпертензії», що означає високий кров’яний тиск без очевидної основної медичної причини. Інші захворювання, що впливають на нирки, артерії, серце або ендокринну систему, викликають 5-10% випадків АГ (вторинна артеріальна гіпертензія).

АГ є одним із основних факторів ризику інсульту, інфаркту міокарда (серцевих нападів), серцевої недостатності, аневризми артерій (наприклад, аневризми аорти), захворювання периферичних артерій і є частою причиною хронічного захворювання нирок. Навіть помірне підвищення артеріального тиску пов’язане зі зменшенням очікуваної тривалості життя. Зміни режиму харчування (зменшення споживання повареної солі) та способу життя (відмова від паління, зниження маси тіла, дозовані фізичні навантаження, напр. щоденна хотьба по 30-40 хв.) можуть поліпшити контроль артеріального тиску і знизити ризик ускладнень для здоров’я. Тим не менш, медикаментозне лікування часто буває необхідним для людей, для яких зміна способу життя є неефективною або недостатньою.

      Увага! В жодному разі не можна займатись самолікуванням серцево-судинних захворювань, так як це може призвести до значного погіршання стану хворого та навіть викликати життєво небезпечні ускладнення. Лікування повинне проводитись лише за призначенням лікаря!

       Як правильно виміряти АТ?

photo_24863 [800x600]

Вимірювання АТ має здійснюватися у спокої, після 5-хвилинного відпочинку. Після їжі,  споживання міцного чаю, кави, куріння вимірювати АТ бажано  лише через 30 хвилин.

Перед вимірюванням тиску необхідно посидіти у теплому зручному приміщенні, максимально розслабитися.

Найбільш розповсюдженим методом вимірювання АТ є аускультативний з накладанням манжети на плече та використанням спеціальних приладів – тонометра та фонендоскопа. Важливо, щоб розміри манжети відповідали розміру руки. Для пацієнтів з надмірною вагою існують спеціальні манжети більшої ширини і довжини. Манжету накладають на плече так, щоб її нижній край був на 2-3 см вище внутрішньої складки ліктьового згину.

Вимірювання АТ краще здійснювати в сидячому положенні. Руку необхідно повністю розслабити і тримати нерухомо до кінця виміру, зручно розташувавши її на рівні серця. Повітря у манжету нагнітається грушею до тих пір, поки показання тонометра не перевищать рівень зникнення пульсу на 30 мм рт.ст. Тони прослуховують за допомогою стетоскопа. При випусканні повітря момент появи тонів відповідає систолічному АТ, а повне зникнення тонів при подальшому вислуховуванні – діастолічному АТ. Рекомендується вимірювати АТ на обох руках. Повторні виміри проводяться через 1-2 хвилини. Оцінюються середні значення АТ,  найбільш наближені до фактичного АТ. Усі показання слід занотовувати у щоденник, що дасть змогу адекватно оцінити ефективність терапії. На сьогодні існують інші методи реєстрації АТ, зокрема електронними напівавтоматичними тонометрами, що відрізняються зручністю вимірювання.

На базі Чернгівіського обласного кардіологічного диспансеру працює “Школа гіпертоніків”, де щотижня проводяться лекції для хворих на артеріальну гіпертензію.