Archive for Цікаво знати

26 червня – Міжнародний день боротьби з наркоманією

2  26 червня, святкується Міжнародний день боротьби з наркоманією. А якщо бути точним, то назва свята звучить набагато довше: Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і їх незаконним обігом.

Ця подія з’явилася ще в 1987 році, коли Генеральна Асамблея ООН затвердила резолюцію №A/RES/42/112, яка і постановила, що цей день буде святкуватися 26 червня.

Це свято дуже важливе в сучасному світі. Адже зараз дістати для вживання наркотичні засоби набагато простіше, ніж раніше. Історія боротьби з наркотиками нараховує вже більш 100 років. Ще в 1909 році на Шанхайській опіумній комісії намагалися знайти рішення і способи контролю розповсюдження наркотичних засобів. Тоді зустрілися більше 10 країн, але знайти виходу і вирішення цієї проблеми все ще не вдалося.

Наркоманія (від грец. Narke – заціпеніння та манія) – хвороба, що характеризується непереборним потягом до наркотиків, які в малих дозах викликають ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон.

Людина, що вживає наркотики, стає дратівливою, нездатною до звичайних справ та обов’язків, гірше стежить за собою, має поганий або навпаки неприборканий апетит, не спить ночами або спить вдень. Систематичне споживання наркотиків, як правило, викликає потребу в збільшенні дози. При наркоманії вражаються внутрішні органи, виникають соматичні, неврологічні та психічні розлади, розвивається соціальна деградація. Наркотики ушкоджують нервову систему та головний мозок. Через загибель нервових мозкових клітин знижуються інтелектуальні здібності людини.

Наркоманія в першу чергу заманює в свої ряди молодь. Враховуючи той факт, що населення України і так неухильно скорочується, наркоманія вбиває наше майбутнє і стає загрозою самому існуванню держави. Серед багатьох факторів, що зумовлюють ризик залучення молоді до наркотиків, провідну роль відіграють особливості виховання і формування молодої людини, його особистість, взаємовідносини з оточуючими. Неправильне виховання в родинах, школі та інших навчальних закладах приводить до спотвореного формування особистості людини, адже все починається з дитинства. Родина із всім різноманіттям функцій і умовами виховання сприяє формуванню того чи іншого особистісного типу. Адже наркоманія — це явище соціальне.

Взагалі немає такого органу та системи, які б не страждали від наркотиків. Страждає весь організм. Вони дуже сильно пригнічують захисні системи організму і в першу чергу імунну. Внаслідок цього наркомани часто хворіють запальними захворюваннями: бронхіти, запалення легенів, нирок та інших органів. Через недотримання правил гігієни (введення нестерильного розчину з мікробами) та зниження імунітету у наркоманів часто розвивається сепсис – зараження крові. Наркотики порушують процес травлення та вироблення білка в печінці, тому через деякий час наркомани слабшають та худнуть до повного виснаження, втрачають зуби та волосся, швидко старіють. Статеві можливості (потенція) у них, як правило, зникають повністю.            Будь-який наркотик – це отрута для організму. Всі отрути знешкоджуються печінкою, вона бере на себе основний удар і багато її клітин гине. Крім того, наркомани втрачають почуття самозбереження та часто користуються спільними шприцами. Так вони заражаються вірусами гепатиту В і С. Все це призводить до цирозу та раку печінки.

Особи, що вживають наркотики шляхом ін’єкцій, відносяться до найбільш неблагополучної групи наркоспоживачів. Вони є основною масою населення, яка піддається підвищеному ризику зараження ВІЛ-інфекцією та гепатитом С в результаті недотримання запобіжних заходів при введенні ін’єкцій, зокрема через спільне використання заражених голок та шприців. Із загальної кількості людей, що вживають ін’єкційні наркотики у всьому світі приблизно 1,6 мільйона чоловік живе з ВІЛ-інфекцією, більше 6,1 мільйона – живуть з гепатитом C, а близько 1,3 мільйона страждають як від гепатиту C, так і від ВІЛ-інфекції.              Однією з провідних причин смертності серед осіб, які вживають наркотики та живуть з ВІЛ – є туберкульоз, коефіцієнт розповсюдженості якого серед таких людей досягає 8% (коефіцієнт розповсюдженості туберкульозу серед населення в цілому у всьому світі становить менше 0,2 %). Ймовірність захворювання на туберкульоз у осіб, що живуть з ВІЛ, в 20-30 разів вище, ніж у осіб, які не інфіковані ВІЛ.

Серед наркоманів, останнім часом, став популярним новий «аптечний» наркотик, який зазвичай  застосовується в офтальмології. При використанні високих доз можливі страшні побічні ефекти: збудження, головний біль, епілептичні припадки, гіпертермія тощо. Передозування може призвести до летального результату.

Важливо пам’ятати, що наркоманія не лікується в домашніх умовах! Наркозалежна людина може зайняти строго оборонну позицію, не бажаючи торкатися цієї теми. В такому разі, потрібно перенести розмову про лікування до іншого разу, щоб не провокувати негативну реакцію та поговорити з близькими, родичами про планування примусового медичного втручання. Медичне втручання дозволяє членам сім’ї внести зміни в ситуацію, перш ніж вона не стане ще гіршою.

14 червня – Всесвітній день донора крові

донорСьогодні, 14 червня, відзначається Всесвітній день донора крові, спрямований на спонукання народів усього світу ставати донорами та рятувати життя інших людей.

П’ятдесят восьма сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, відзначаючи позитивний ефект проведення у 2004 році в цілях сприяння добровільному і безкоштовному донорству крові прийняла 23 травня 2005 р. резолюцію про заснування Всесвітнього дня донора крові.

У цей день в 1868 році народився Карл Ландштейнер, австрійський лікар, імунолог, який отримав в 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Донор може подарувати ще один день народження, ще одну ніч під зірками, ще одне побачення, ще одну хвилину сміху, ще одна розмова з одним, ще один шанс …

 

Донор походить від латинського ” donare — дарувати і у випадку з донорами крові подарунком для реципієнта часто є життя.

На честь святкування Всесвітнього дня донора крові НВ пропонує ознайомитися з основними правилами здачі крові.

 

Кому потрібна наша кров?

- Хворим на рак, лейкемію та анемією
– Жертвам серйозних аварій
– Солдатам
– Недоношеним дітям
– Пацієнтам, яким необхідна пересадка органів або операція
– Породіллям з ускладненнями

  

Кров не можуть здавати (абсолютно протипоказано):

- Носії ВІЛ/СНІД, сифілісу, вірусного гепатиту та туберкульозу
- Люди з повною відсутністю слуху, мови та зору
- Люди з психічними розладами
- У разі виявлення злоякісних утворень
- При серцево-судинних захворюваннях
- При хворобах органів дихання і травлення, центральної нервової системи, шкіри та крові
- Гомосексуалісти
- Наркомани та алкоголіки
- Люди, що ведуть безладне статеве життя і надають інтим-послуги

plecho_s_tatuirovkoj

Тимчасові протипоказання:

- Пірсинг, татуювання та лікування голковколюванням – 1 рік
– Операції, аборти – 1 рік
– Тривалі закордонні відрядження (крім Європи та Північної Америки) – півроку
– Тривалі (від 3 місяців) поїздки в країни Азії, Африки, Південної і Центральної Америки – 3 роки
– Контакт з хворими на гепатит В і С -1 рік, гепатит А – 3 місяці
– Алергія – 2 місяці після закінчення гострого періоду
– Грип, ангіна, ГРВІ – 1 місяць після одужання
– Прийом антибіотиків – 2 тижні після закінчення
– Прийом анальгетиків – 10 днів після закінчення
– Видалення зуба – 10 днів
– Вакцинація – від 10 днів (в залежності від вакцини)
– Менструація – не менше 5 днів після закінчення
– Вживання алкоголю – 48 годин

Як слід готуватися до здачі крові?

- За 72 години до здачі крові не вживати аспірин та анальгін
– За 48 годин до здачі крові не пити алкоголь
– Напередодні відмовитися від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі
– За день до процедури не вживати яйця і молочні продукти
– На вечерю краще приготувати макарони, зварені на воді без масла, або відварні крупи
– Можна їсти овочі та фрукти (крім бананів), хліб і сухофрукти
– Краще пити соки, морси, узвари, компоти і мінеральну воду
– В день Х потрібно відпочити і легко поснідати
– За 2 години до процедури не палити

1

Як часто можна здавати кров?

- Чоловіки можуть здавати кров не більше 5 разів на рік
– Жінки можуть здавати кров не більше 4 разів на рік.
– Інтервал для здачі крові – не менше 60 днів.
– Інтервал для здачі плазми – не менше 14 днів.
– Плазму можна здавати не більше 12 разів на рік.

Більше інформації: http://bloodstation.cn.ua  або donor.ua

 

Приємні бонуси:

- Донорство – анонімна процедура
- Проходження медичного обстеження перед здачею крові є безкоштовним
- В день процедури громадян звільняють від роботи, а студенти можуть не відвідувати заняття
- Після кожної здачі крові донор отримує додатковий вихідний день, який можна використовувати в рамках відпустки.
- Після здачі крові донорам надається сніданок/обід або гроші на перекус.
- Донорам надають різноманітні пільги, які виплачують у разі захворювань і в якості бонусів до стипендій.
- Інвалідність донора прирівнюють до інвалідності, отриманої на виробництві.

Всесві́тній день боротьби́ з тютюнопалі́нням – 31 травня

Попільнички з живих квітів — загальний символ Всесвітнього дня без тютюну.

Всесві́тній день боротьби́ з тютюнопалі́нням — встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюнуКонвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирає понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 року ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. У Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйона людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнокурінням, є серцево-судинні захворювання (47%); захворювання органів дихання (19%); рак легень (16%); інші види раку (9%) другі причини (9%). Близько 70%, пов’язаних із тютюном, смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

Відповідно до досліджень, ризик отримати рак легень у людей, які працюють у сильно задимлених приміщеннях (приміром, офіціанти та бармени), підвищується до 101 % порівняно з тими, хто працює у нормальних умовах. Діти, які піддаються впливу пасивного куріння, на 50-100 % частіше хворіють гострими респіраторними хворобами[1]. А серед дітей грудного віку вдихання вторинного тютюнового диму може викликати раптову смерть, у вагітних жінок — викидні або народження дітей з низькою масою тіла.

ЯК ПРАВИЛЬНО ВИМІРЮВАТИ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК?

Вибір тонометру

Вимірювання артеріального тиску проводиться за допомогою спеціального приладу – сфігмоманометру, який називають тонометром.  Враховуючи значне поширення артеріальної гіпертензії, майже в кожній сім’ї виникає необхідність придбання  тонометру.

Існує декілька  моделей тонометрів.

1Лікарі здебільшого користуються тонометрами (сфігмоманометрами), які носять назву «механічних» або «ручних».   Прилад складається зі сфігмоманометру, за допомогою якого проводиться «стискання» плечової артерії та реєстрація рівня артеріального тиску і фонендоскопу, який використовують для визначення тонів пульсації артерії (так званих тонів Короткова).

Деякі моделі тонометрів, які використовує переважно середній медичний персонал, мають фонендоскоп, під’єднаний до манжетки. Такими тонометрами можна також користуватись для самостійного вимірювання артеріального тиску.

tonometr

 

 

 

 

 

Для вимірювання артеріального тиску в домашніх умовах, особливо, при самостійному вимірюванні, можна користуватись сучасними електронними моделями (автоматичними або напівавтоматичними), які за точністю не відрізняються від традиційних механічних. Величина артеріального тиску у таких приладах фіксується на дисплеї. Крім того, залежно від моделі, ці прилади мають додаткові функції – вимірювання частоти серцевих скорочень, збереження результатів вимірювання у пам’яті, друк їх на папері тощо.

Автоматичні прилади для вимірювання артеріального тиску відрізняються від напівавтоматичних відсутністю «груші» для нагнітання повітря. Повітря нагнітається автоматично після натискання кнопки  «Старт».

У випадку використання Вами автоматичних або напівавтоматичних тонометрів не забувайте вчасно замінювати батарейки або елементи живлення – при низькому заряді батареї Ви ризикуєте отримати неправильні виміри.

Якщо у Вас є порушення ритму – миготлива аритмія, екстрасистолія – Вам бажано не користуватись автоматичними або напівавтоматичними приладами, які можуть показати неправильні результати. Особам з порушенням ритму зазвичай вимірюють артеріальний тиск  аускультативним методом за допомогою механічного (ручного) тонометру.

Вибираючи тонометр, важливо звернути увагу на розміри манжети:

–      манжета має охоплювати не менше ніж 80 % окружності плеча і покривати 2/3 його довжини;

–      використання занадто вузької або короткої манжети веде до завищення показників артеріального тиску, занадто широкої – до їх заниження;

–       стандартна манжета (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) використовується у осіб з нормальними та худими руками;

–      у осіб з мускулистими або товстими руками повинна застосовуватись манжета 42 см у довжину, у дітей віком до п’яти років – 12 см у довжину.

Методика вимірювання артеріального тиску

Вимірювання артеріального тиску повинно проводитися у спокійному стані після 5-хвилинного відпочинку у теплому зручному приміщенні. В приміщенні повинно бути тихо – електронні прилади реагують на сторонні звуки, і результат вимірювання може бути неправильним. Тому при використанні електронного тонометру рекомендується виключити радіо, телевізор та утриматись від розмов.

 

 

  • Вимірювання артеріального тиску краще здійснювати в сидячому положенні на стільці (спина опирається на спинку стільця), ноги повинні бути розслабленими, схрещувати ноги не рекомендується. Руку необхідно повністю розслабити, зігнути в ліктьовому суглобі, зручно розташувавши її на столі, і тримати нерухомо до кінця вимірювання. При необхідності артеріальний тиск можна вимірювати у положенні стоячи або лежачи.
  • Манжету розміщують посередині плеча на рівні серця, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець. Руку потрібно звільнити від одягу. Якщо Ви закотили рукав, то він не повинен стискати плече та передавлювати судини.
  • Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2-3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., необхідно зробити повторні виміри через декілька хвилин.  Артеріальний тиск на правій та лівій руці може відрізнятись на 5-10 мм рт.ст., це не є патологією, а залежить лише від анатомії судин у Вашому тілі.
  • Артеріальний тиск  рекомендовано  вимірювати не раніше ніж через  30 хвилин після споживання їжі, міцного чаю, кави, куріння.
  • Зазвичай лікарі рекомендують вимірювати артеріальний тиск для контролю перебігу  артеріальної гіпертензії  та визначення ефективності призначеного лікування. В обох випадках рекомендується проводити вимірювання при дотриманні стандартних умов: приблизно в один і той же час – наприклад, вранці та ввечері, у випадку призначення ліків – до їх прийому, в одному положенні, на тій же руці. Крім того, у випадку наявності у Вас артеріальної гіпертензії  лікар порекомендує Вам контролювати артеріальний тиск при погіршенні самопочуття – виникненні головного болю, запаморочення, слабкості, неприємного відчуття в серці, серцебиття тощо. Результати вимірювань вносьте в щоденник самоконтролю (зразок наведено в «Інформаційному листі для пацієнта з артеріальною гіпертензією»). Приносьте щоденник самоконтролю на прийом до лікаря – це дасть йому змогу оцінити ефективність призначеної терапії і, при необхідності, провести корекцію.

 

Дотримання наведених рекомендацій дозволить уникнути хибних результатів при вимірюванні артеріального тиску і невиправданих дій.

Будьте уважними до себе і своїх близьких!

 

Деякі запитання та відповіді про глаукому

Що таке глаукома? 

Сьогодні глаукомою прийнято називати хронічну хворобу очей, що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску (ВГД) з розвитком трофічних розладів в шляхах відтоку внутрішньоочної рідини (ВГЖ, водянистої вологи), в сітківці і в зоровому нерві, які обумовлюють появу типових дефектів в поле зору і розвиток крайової екскавації (поглиблення, продавлювання) диска зорового нерва.

глаукома

Чи можна вилікувати глаукому?

Ні, це хронічне захворювання, дуже часто веде до прогресування процесу.

Небезпечне чи захворювання глаукома?

Дуже, так як може призвести до сліпоти, якщо неправильно або несвоєчасно лікувати.

У кого може виникнути глаукома? 

У будь-якої людини. Але існують фактори ризику виникнення захворювання, серед яких найбільш актуальними є: спадковість та сімейний анамнез, вік (старше 40 років), наявність супутньої судинної патології (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, схильність до вазоспазмів, мігрені), куріння, зловживання алкоголем, хронічний стрес, особливості будови ока, короткозорість та інші.

Як проявляється глаукома? 

Як правило, відкритокутова глаукома на перших стадіях має безсимптомний перебіг. Нема болю, гострота зору може залишатись тривалий час високою. Якщо не призначити своєчасне лікування, в подальшому з’являються проблеми з полем зору, що призводить до його звуження. Зір знижується і з часом наступає сліпота.

Чи можна осліпнути, захворівши на глаукому?

На жаль, можна. Але навіть якщо людина стала жертвою цієї підступної хвороби, є хороші шанси зберегти зір, за умови правильного лікування. Лікування істотно сповільнює ушкодження зорового нерва через високий тиск в оці. Якщо приймати прописані лікарем препарати регулярно, то, швидше за все, хворий збереже зір до глибокої старості.

Чому настає сліпота при глаукомі?

Під впливом високого внутрішньоочного тиску (ВОТ) та порушення харчування відбувається поступова загибель волокон зорового нерва. Коли велика частина волокон гине, очей перестає бачити.

Чому я нічого не відчував (а), а око перестало бачити?Вимірювання очного тиску

Цим і підступна глаукома, тиск високий, але Ви можете нічого не відчувати. Тому вкрай важливо всім, кому більше 40 років проходити регулярне обстеження у офтальмолога з вимірюванням внутрішньоочного тиску.

 

 

Які симптоми можуть свідчити про розвиток глаукоми?

Поява райдужних кіл при погляді на джерело світла; утруднення роботи на близькій відстані (наприклад, читання); надмірне зволоження ока; важкість або біль в оці та відповідній половині голови; почервоніння раніше спокійного ока зі збільшенням його щільності; раптове погіршення гостроти зору.

Чи може бути глаукома без високого тиску? 

Так. Існує так звана нормотензивна глаукома. Вона зустрічається дещо рідше, як правило, пов’язана з загальною судинною патологією.

Що не варто робити при глаукомі?

Не варто вживати алкоголь та палити, тривалий час перебувати в темному приміщенні. Усі телевізійні передачі потрібно передивлятися в добре освітленій кімнаті. Не варто приймати ванни, та використовувати процедури, які супроводжуються перепадами температури, займатись фізичною працею в положенні, коли голова розташована нижче пояса та приймати лікарські засоби, які мають компоненти, що розширюють зіницю.

Чому мені поставили діагноз глаукома, а внутрішньоочний тиск в нормі?

Є особливий різновид глаукоми — глаукома низького тиску. Тоді діагноз ставиться за іншими, характерним для глаукоми змін:

 

  • Звуження поля зору, характерне для глаукоми;
  • Атрофія зорового нерва, що видно при огляді очного дна;
  • Тонкі зміни колірної і світловий чутливості очей.

 

Чи можна дивитися телевізор і багато читати при глаукомі?

При глаукомі немає обмежень в зоровому навантаженні.

Які обмеження при глаукомі?

Потрібно обмежити питної раціон до 2 літрів в день (включаючи фрукти і супи), не можна піднімати тяжкості і працювати вниз головою. Також не рекомендується спати вниз особою.

Чому моє ВГД підвищилося?

На це є багато причин: анатомічні особливості структури ока, розлад діяльності серцево-судинної системи, підвищення продукції внутрішньоочної рідини.

Чи залежить високе ВГД (або підвищення ВГД) ​​від високого артеріального тиску?

Коливання ВГД можуть відбуватися синхронно зі змінами артеріального тиску, але це не означає, що підвищення артеріального тиску призводить до глаукоми.

Яке внутрішньоочний тиск вважається нормальним?

Для кожного віку і стану зорової системи поняття норми по-різному, проте в загальному нормою очного тиску вважається 18-22 мм рт. ст.

Які ознаки підвищеного очного тиску? Методи його запобігання.

Як правило, підвищення внутрішньоочного тиску себе ніяк не проявляє і тільки дуже високий внутрішньоочний тиск дає затуманення зору, райдужні кола навколо джерел світла, дискомфорт, біль в оці. Тому тільки вимірювання внутрішньоочного тиску може виявити його підйом. Після 40 років рекомендовано вимірювання внутрішньоочного тиску 1 раз на рік (при відсутності ознак підозри на захворювання). Методів профілактики, що запобігають підвищення внутрішньоочного тиску не існує — це залежить від стану тканин ока. Головне — вчасно виявити початок розвитку захворювання.

Якщо батьки хворі на глаукому, то чи буде глаукома у їхніх дітей?Це не обов’язково, але обтяжена спадковість підвищує ризик захворіти.           

Чи існують ефективні засоби для лікування глаукоми?На ранній стадії глаукому можна ефективно контролювати за допомогою очних крапель, що знижують внутрішньоочний тиск. Лікарські препарати проти глаукоми працюють по-різному: деякі медикаменти зменшують вироблення рідини в оці, а інші покращують її відтік. Якщо хвороба не відповідає на медикаментозне лікування, то лікар може порекомендувати хірургічне лікування. З хірургічних методів лікування глаукоми сьогодні застосовують лазерну трабекулопластику, при якій за допомогою лазерного променя впливають на зону відтоку (дренажну зону) очей. Також застосовується метод трабекулектомії, при якому лікар хірургічно створює шлях відтоку рідини з ока.

Коли потрібно оперуватися при глаукомі?

Коли тиск не вдається знизити іншими способами: медикаментозним (краплинним) або лазерним лікуванням.

Чим можна допомогти літній людині, яка страждає на глаукому? Залишитися наодинці з цим діагнозом страшно, особливо літній людині, яка і так не може розраховувати на міцне здоров’я.

Якщо літні батьки, родичі, знайомі хворіють на глаукому, то потрібно зробити для них головне:

  • стежити за регулярним, правильним прийомом прописаних лікарем медикаментів, забезпечити їх постійну наявність в аптечці. Нерегулярний прийом препаратів від глаукоми істотно позначається на ефективності терапії. Можна дзвонити хворому, відвідувати його або поставити сигнал з нагадуванням про прийом препарату;
  • стежити за регулярним відвідуванням лікаря-офтальмолога. Це може бути важко, оскільки багато людей похилого віку не бажають ходити по лікарях. Але регулярний огляд і перевірка зору важливі для правильного лікування;
  • підтримати хворого в разі операції, особливо при післяопераційному догляді.

Всесвітній день боротьби проти раку

Десять заповідей з профілактики раку

1.     Не палити! вживання тютюну, в тому числі куріння сигарет і вживання бездимного тютюну є одним з основних факторів ризику розвитку злоякісних пухлин та підвищує ризик розвитку раку легень у 30 разів.

2.     Вести активний спосіб життя, займатися фізичною активністю.
Недостатня фізична активність є одним з основних факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань, таких,  як серцево-судинні захворювання, рак і діабет.

3.     Дотримуватися збалансованої дієти, споживати якомога менше тваринних жирів, менше м’яса, вуглеводів, більше овочів, фруктів, вітамінів, не зловживати спиртними напоями і кавою. Підвищений вміст жирів і вуглеводів доведено провокує появу і зростання пухлини, а зловживання алкоголем провокує рак печінки.

4.     У промислових центрах і містах з інтенсивним вуличним рухом (особливо в туманні дні) не дозволяти дітям проводити багато часу на відкритому повітрі, поблизу від транспортних магістралей. Ретельно мити фрукти, овочі, зелень.

5.     Жінкам після 25 років щорічно проходити гінекологічне обстеження. Дотримуватися гігієни інтимного життя. При вагітності припинити прийом медикаментів. Жінкам після 30 років регулярно проводити самообстеження молочних залоз, в 40 років зробити мамографію та робити її потім кожні 1-2 роки.

6.     Після 40 років щорічно перевіряти у лікаря стан своєї гортані, особливо курцям.

7.     Після 40 років щорічно проводити обстеження  прямої кишки у проктолога та перевіряти кал на наявність прихованої крові. Чоловікам після 55 років щорічно проводити клінічне обстеження простати.

8.     Звертатися до лікаря в тих випадках, коли родимки на вашому тілі збільшуються, змінюють колір або починають кровоточити. Пігментно схильним людям (з великою кількістю родимок і пігментних плям) перебування на відкритому сонці вкрай не бажано.

9.     Регулярно (один раз на рік) проходити флюорографічне дослідження грудної клітини. При наявності хронічних захворювань легень потрібно регулярно спостерігатися у фахівця. Ретельно лікувати запалення легень, грип та ГРВІ.

10.      Своєчасно проходити профілактичні огляди. Повідомляти лікаря про всі вузлики або ущільнення, виявлені на тілі, а також про всі випадки незрозумілої втрати ваги, про стійкі незвичайні симптоми (порушення з боку органів травлення, кашель, стійке підвищення температури тіла тощо).

Infografika рак

Як уникнути тромбоемболіі легеневої артерії при тривалих перельотах на літаку

самолет

 

 

 

Как избежать тромбоемболии легочной артерии при длительных перелетах на самолете. Простые и доступные рекомендации Бориса Тодурова.

Всесвітный день боротьби проти хронічної обструктивної хвороби легень

616 листопада відзначається Всесвітній день боротьби проти хронічної обструктивної хвороби легень, а зразу ж за ним – Міжнародний день без тютюнопаління (17 листопада). Про зв’язок цих двох подій зрозуміло кожній людині, особливо тим, які вже мають негативний досвід паління.

Всесвітній день боротьби проти ХОХЛ відзначається щорічно 16 листопада, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з 2003 року.

Чисельність пацієнтів з ХОХЛ постійно зростає і буде рости далі, відзначають експерти. Хвороба вбиває, в середньому, одну людину в світі кожні 10 секунд. Вона підстерігає не тільки курців (в тому числі і пасивних), але і тих, хто живе в регіонах з неблагополучною екологією, працівників шкідливих виробництв та жителів сільської місцевості, які використовують пічне опалення. І тільки одна третина випадків ХОХЛ діагностується лікарями, причому вже на пізніх стадіях, коли пацієнт отримує відразу другу або третю групу інвалідності через тяжкість перебігу хвороби

ХРОНІЧНА ОБСТРУКТИВНА ХВОРОБА ЛЕГЕНЬ (ХОХЛ) — загальна назва для захворювань, які раніше називали «хронічний бронхіт» і «емфізема». Підступність обструктивної хвороби легень у схожості її симптомів з іншими захворюваннями. Задишка, рідке мокротиння, кашель – на все це багато хто намагається не звертати увагу, а іноді приймають за застуду і лікуються самостійно. До лікаря більшість пацієнтів, хворих на ХОХЛ, звертається вже на пізній стадії розвитку захворювання. Бити на сполох слід відразу ж, як тільки ви помітите у себе тривалий ранковий кашель: у цей період лікування дає найкращий ефект. Не слід чекати, поки кашель посилиться чи з’являться нові симптоми.

ХОХЛ може розвиватися за двома типами – бронхітичному та емфізематозному.

3У першому випадку переважають гнійні запальні процеси в бронхах, які супроводжуються набряком і синюшністю шкіри хворого. Розвиток ускладнень і термінальна стадія наступають в молодому віці.

 

 

 

4У разі емфізематозного типу на перший план в симптоматиці виходить задишка з ускладненим видихом. Для таких хворих характерні рожево-сірий колір шкіри, бочкоподібна грудна клітка. Хвороба протікає повільно і зазвичай стає очевидною після 40 – 50 років, пацієнти доживають до похилого віку.

 

 

Найбільш поширеними симптомами ХОХЛ є задишка, «потреба в повітрі», надмірне виділення мокротиння та хронічний кашель.  Щоденні заходи, такі як ходьба по сходинкам або носіння валізи, і навіть повсякденна діяльність можуть стати дуже важкими для захворівших, оскільки стан поступово погіршується. Хворі також часто відчувають загострення – епізоди підвищеної задишки, кашлю і харкотиння, які тривають від кількох днів до кількох тижнів та потребують термінового медичного втручання. ХОХЛ – це прогресуюча хвороба, яка вражає не тільки легені, але й негативно впливає на серцево-судинну систему (вплив на міокард та судини), нервову систему (депресії), кістково-м’язову систему (остеопороз).

Найбільша небезпека хронічного обструктивного бронхіту полягає у тяжких ускладненнях:
–    дихальна недостатність. В цьому випадку у людини порушується кровообіг і живлення тканин легенів. В цілому організм страждає від недостатньої кількості кисню, з’являються проблеми з роботою практично всіх систем;
–    проникнення повітря в плевральну порожнину. Через структурні зміни у легенях, які спостерігаються при ХОХЛ, можуть відбуватися розриви в тканині легень, при чому порушується сам механізм дихання;
–    запалення легенів. Дане захворювання при несвоєчасній терапії може призвести до смерті пацієнта;
–    тромбоемболія. При цьому відбувається закриття судин тромбами, яке провокує порушення кровообігу, клітини починають відмирати, погіршується харчування тканин. На пізніх стадіях розвитку процес є незворотнім;
–    деформація бронхів. В результаті цього процесу органи дихання не можуть виконувати свої функції в повному обсязі;
–    зміна тиску всередині легеневої артерії;
–    зміни в структурі серця, праві відділи  якого розширюються, що призводить до порушення його функціональності. Така ситуація розвивається внаслідок підвищення тиску в легеневій артерії;-    серцева недостатність. Серце перестає нормально перекачувати кров, внаслідок чого відбувається порушення роботи всіх інших систем організму;
–    порушення в роботі нирок;
–    інсульт.

Методами профілактики хронічної обструктивної хвороби легень є:

  • повна відмова від куріння. Для цього застосовуються різні спеціальні методики та нікотинозамінна терапія. Програма лікування може бути тривалою (передбачає повну відмову від куріння), короткою (передбачає посилення мотивації до відмови від сигарет);
  • усунення навіть самої можливості пасивного куріння, починаючи з дитячого віку;
  • виключення контакту з професійними полютантами. Це стосується  робочого місця та побуту. Тут слід враховувати анамнез людини, сприйнятливість її організму до негативних факторів;
  • своєчасна профілактика та лікування ГРВІ. Гострий бронхіт і пневмонію слід лікувати своєчасно. Самолікуванням займатися не варто, так як це тільки погіршить стан хворого та підвищить ризик захворювання на ХОХЛ. Будь-які недоліковані захворювання переходять в хронічну форму і викликають ускладнення;
  • загартовування організму;
  • дотримання чистоти в побуті і на робочому місці;
  • виконання відповідних фізичних вправ, що сприяють поліпшенню функції дихання. Дуже корисним є плавання. Ці процедури допоможуть зменшити схильність до ХОХЛ.

Методи профілактики загострень хронічної обструктивної хвороби легень (вторинна профілактика):

  • зміцнення імунітету. Особливо корисними в цьому випадку є дихальні вправи;
  • проходження оптимальної бронхолітичної терапії;
  • здійснення вакцинації і ревакцинації проти пневмококової інфекції та грипу. Особливо важливо проводити її пацієнтам після 65 років.
  • проходження періодичних курсів вітамінної терапії, лікувальної фізкультури та дихальної гімнастики;-    правильне використовування інгаляторів при ХОХЛ. Препарат для інгаляцій повинен обов’язково потрапляти в бронхіальне дерево;
  • періодичне проходження лікування в спеціалізованих санаторіях і курортах.

Хронічна обструктивна хвороба легень невиліковна, однак доступне лікування може допомогти полегшити симптоми, поліпшити фізичну працездатність, якість життя та знизити ризик смерті. Найбільш ефективним методом лікування ХОХЛ у людей, які палять є припинення куріння, яке може уповільнити розвиток захворювання у курців і знизити смертність.

Лікування ХОХЛ спрямоване на зменшення частоти і важкості загострень, розвитку ускладнень, покращення фізичної толерантності та якості життя хворого. Вчасне застосування базисної терапії в період загострення бронхообструкції на період клінічної ремісії дозволяє значно покращити показники зовнішнього дихання, метаболізму, попередити формування структурних змін у бронхіальному дереві.

Всесвітній день боротьби з діабетом – 14 листопада

Цукровий діабет – це група метаболічних захворювань, що характеризується гіперглікемією, яка є наслідком дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників.

Розрізняють цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) і цукровий діабет 2 типу.

В основі розвитку цукрового діабету 1 типу лежить недостатність виробництва інсуліну ендокринними клітинами підшлункової залози (β-клітини підшлункової залози), викликане їх руйнуванням під впливом тих чи інших патогенних факторів (вірусна інфекція, стрес, аутоімунні захворювання та ін.) Діабет 1 типу становить 10-15% від усіх випадків діабету і в більшості випадків розвивається в дитячому або підлітковому віці.
Цукровий діабет 2 типу обумовлений зниженням чутливості тканин до дії інсуліну (інсулінорезистентність), який на початкових стадіях захворювання синтезується в нормальних або навіть підвищених кількостях. Однак з плином захворювання виділення інсуліну β-клітинами підшлункової залози знижується, що робить необхідними ін’єкції. Діабет 2 типу становить 85-90% від усіх випадків захворювання і найбільш часто розвивається у людей старше 40 років, і, як правило, пов’язаний з ожирінням.

Симптоми цукрового діабету

  • Жага
  • Прискорене сечовипускання (особливо вночі)
  • Слабкість, стомлюваність
  • Свербіж шкіри, шкірні інфекції
  • Порушення зору
  • Зміна маси тіла
  • Погане загоєння ран

saharnyj-diabet-priznaki_2

Дієтотерапія.

Принципи харчування: дотримання нормальної за енергетичною цінністю (при ожирінні – з пониженою енергетичною цінністю) дієти з обмеженням насичених жирів, холестерину і легкозасвоюваних вуглеводів (не більше третини від всіх вуглеводів).

Дієта № 9 – базова терапія для хворих на ЦД типу 2. Головна мета – зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням.

Дотримання дієти часто призводить до нормалізації метаболічних порушень. При надмірній масі тіла – низькокалорійна дієта (<1800 ккал); Обмеження легкозасвоюваних вуглеводів (солодощів, меду, солодких напоїв); Рекомендований склад їжі (% від енергетичної цінності):

»  складні вуглеводи (макарони, крупи, картопля, овочі, фрукти) – 50-60%;
»  насичені жири (молоко, сир, тваринний жир) – до 10%;
»  поліненасичені (маргарин, рослинна олія) – 10%;
»  білки (м’ясо, риба, яйця, молоко, сир) – до 20%;
»  включення до раціону продуктів, багатих рослинними волокнами;
»  помірне вживання некалорійних цукрозамінників;
»  обмеження вживання солі до 3 г/добу при артеріальній гіпертонії;
»  алкогольні напої: не більше 20 г/добу (у перерахунку на чистий алкоголь) за відсутності панкреатиту, вираженої нейропатії, гіпертригліцеридемії, алкогольної залежності.

Дотримання дієти є необхідною складовою частиною лікування ЦД типу 2 незалежно від варіанту цукрознижуючої терапії.

Фізичні навантаження.
Дозволяють поліпшити компенсацію вуглеводного обміну, зменшити і підтримувати оптимальну масу тіла і знижують ризик ІХС.
Індивідуальний підхід, враховуючи вік хворого, ускладнення ЦД, супутні захворювання (особливо ІХС, артеріальна гіпертонія, автономна і периферична нейропатія, діабетична ретинопатія).
За відсутності протипоказань фізичні навантаження помірної інтенсивності, загальною тривалістю не менше 2,5 годин на тиждень, не рідше 3 разів на тиждень (з перервами не більше двох послідовних днів).
Здійснювати контроль глікемії, оскільки фізичне навантаження може призвести до гіпоглікемії.
Додатковий прийом вуглеводів при глікемії <5,6 ммоль/л перед початком фізичного навантаження.
Тривалі або інтенсивні фізичні навантаження можуть потребувати корекції дози інсуліну або стимуляторів секреції інсуліну.
При вираженій декомпенсації фізичні навантаження не рекомендуються.

Наслідки діабету
Діабет може спричинити багато ускладнень. Гострі ускладнення (гіпоглікемія, кетоацидоз чи гіперосмолярна кома) можуть статися, якщо хворобу недостатньо контролюють. Серйозні довгострокові ускладнення можуть включати подвійний ризик серцево-судинної хвороби, хронічну ниркову недостатність, пошкодження сітківки ока (що може призвести до сліпоти), пошкодження капілярних судин, що призводить до імпотенції та поганого загоєння ран. Погане загоєння ран, особливо на ступнях, може призвести до гангрени з подальшою ампутацією. Достатній догляд за діабетом, так само як і посилений контроль за кров’яним тиском і факторами стилю життя (такі як некуріння й догляд за здоров’ям) може зменшити ризик більшості вищеназваних ускладнень. У сучасному світі діабет — одна з найзначніших причин, яка спричинює сліпоту в дорослих у нелітньому віці, причина нетравматичних ампутацій, а також діабетична нефропатія — основна хвороба, яка потребує гемодіаналізу.

Сьогодні діабет вже не є суто медичною проблемою – це соціальна, економічна, нарешті, політична проблема. Але вирішувати її доведеться саме Вам, тому що це Ваше життя і саме від Вас залежить якість цього життя.

20 жовтня – Всеукраїнський день боротьби з раком молочної залози

1Всесвітній день боротьби з раком грудей проводиться щорічно 15 жовтня. З 2005 року, в Україні таким днем вважається 20 жовтня.
Онкологічне захворювання молочної залози – друге за частотою, після раку легень. У жінок, віком від 13 до 90 років, це найчастіша форма раку, що трапляється протягом життя у однієї з 9-ти – 13-ти жінок. Кількість випадків раку молочної залози в розвинених країнах різко зросло після 1970-их років. Це пояснюють зокрема зміною стилю життя населення розвинутих країн (наприклад, в сім’ях зменшилася кількість дітей і термін годування грудьми скоротився).

Серед факторів, які спричиняють хворобу – аборти, відсутність пологів та вигодовування груддю, фізичні травми молочної залози, паління, вживання алкоголю, стреси та нездорова екологія. В 5-10% випадків – може бути спадковим та виникати внаслідок мутацій в генах.

Оскільки молочна залоза складається з однакових тканин як у жінок, так і у чоловіків, то рак молочної залози іноді трапляється також у чоловіків. Втім такі випадки становлять менше 1% від загальної кількості хворих цією недугою.

Клінічно, на ранній стадії хвороба проявляється щільним утворенням в молочній залозі або збільшеними пахвинним лімфатичними вузлами. Для підтвердження діагнозу проводиться мамографія, УЗД молочної залози, пункційна біопсія з подальшим дослідженням.

На І стадії захворювання проводиться хірургічне органозберігаюче лікування, після – курс променевої терапії. Лікувальна стратегія на ІІ та ІІІ стадії полягає в проведенні розширеного хірургічного лікування, хіміотерапії, в деяких випадках – променевої терапії. IV – передбачає комбінацію хірургії, променевої терапії та хіміотерапії.

Найкраща профілактика – систематичне самообстеження, збалансоване вітамінами А, Е та D харчування, рентгенографія молочної залози (мамографія).

200px-Mammo_breast_cancer

Мамографія може виявити пухлини до того, як вони почнуть проявлятися клінічно. Першу мамографію жінки повинні робити у 40 років. Після 40 – кожен другий рік, а після 50 – щорічно. Жінкам, які не досягли 40 років, рекомендується робити ультразвукове дослідження (УЗД) молочних залоз.

 

На ранніх стадіях рак молочної залози виліковується приблизно у 94% випадків.
Лікування запущених форм раку молочної залози не лише складніше, довше, менш ефективне, а й коштує у 25-30 разів дорожче.
Слід пам’ятати, що діагноз рак молочної залози не є вироком.