Archive for Цікаво знати

Як захистити себе та своїх близьких від вірусних гепатитів?

Щоб вберегти себе від інфікування вірусними гепатитами, необхідно:

вг

 

 

 

 

  • дотримуватися правил особистої гігієни та санітарії побуту: мийте руки перед вживанням їжі, після відвідування туалету та повернення з вуличних прогулянок;
  • не користуватися спільними зубними щітками, манікюрними ножицями, бритвами, тощо;
  • споживати тільки очищену або кип’ячену воду;
  • ретельно мити фрукти та овочі проточною водою;
  • при відвідуванні медичних закладів, салонів краси, тату-салонів звертати увагу на наявність у спеціаліста одноразових рукавичок та маски;
  • приділяти увагу стерильності інструментів, особливо колючих та ріжучих, якими вам проводять медичні або косметологічні маніпуляції. У разі виникнення сумнівів щодо їх стерильності ви маєте право попросити про додаткову очистку у вашій присутності;
  • під час закордонних подорожей не вживати воду з відкритих джерел;
  • слід утримуватися від нанесення татуювань або пірсинга;
  • перед споживанням вуличної їжі необхідно продезінфікувати руки антисептичним гелем або спреєм для рук. Вологі серветки майже не очищують поверхню рук від мікробів;
  • не вживати ін’єкційні наркотики;
  • уникати випадкових статевих контактів, користуватися захисними засобами (презервативи) при таких контактах;
  • при появі захворювання у когось з родичів або друзів потрібно обмежити перебування з ним в одній кімнаті та максимально знизити контакт;

єдиним надійним захистом від вірусного гепатиту В є щеплення, завдяки якому людина лишається захищеною щонайменше 20 років, а у деяких випадках – протягом усього життя. Для надійного захисту дитина має отримати три дози вакцини: перша – протягом 24 годин після народження, друга – у 2 місяці та третя – у шість місяців. Якщо дитина не була вакцинована вчасно, вакцинація проводиться за схемою 0-1-6, тобто друга вакцина вводиться через місяць після першої, третя – на 6 місяць.

28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитами

Вірусний гепатит – група інфекційних захворювань, відомих як гепатит А, В, С, D та E, яка уражує сотні мільйонів людей в усьому світі, викликаючи гострі та хронічні захворювання печінки.

Типи гепатиту розрізняються за способами передачі від людини до людини:
Вірус гепатиту А поширюється з фекально-оральними контактами, він присутній у випорожненнях заражених людей. Інфекція може розпочатися навіть у тому випадку, якщо у рот попаде мікроскопічне кількість фекалій, що містять вірус. Це відбувається при вживанні продуктів і напоїв, при тісних особистих і статевих контактах. При цьому хворих гепатитом А можна вилікувати за кілька тижнів або місяців.
Вірус гепатиту В може знаходитися в крові, вагінальних виділеннях, спермі, інших біологічних рідинах заражених гепатитом В людей. Вірус передається від однієї людини іншій при контактах з цими рідинами. Відомо, що близько чверті людей з такою інфекцією вмирає з-за захворювань печінки.
Вірус гепатиту С може знаходитися в крові хворих людей і передаватися при статевих контактах, від матері до дитини під час пологів, при використанні нестерильних шприців. У 85% заражених вірусом гепатиту С відбувається розвиток хронічної інфекції.

37

 

 

 

 

 

 

Гепатит А найпоширеніша форма цієї хвороби, зараження ним відбувається, як і при будь-кишкової інфекції. Після зараження хвороба розвивається через 2-3 тижні, хворий найбільш заразний в останній тиждень. У переважної більшості людей гепатит А протікає гладко, без ускладнень. Хронічних форм гепатиту А не буває. В більшості випадків гепатит А хворіють діти, дорослі заражаються ним, якщо не хворіли жовтяницею в дитинстві. Щоб захистити себе від зараженнявірусом гепатиту А, треба вживати всіх заходів, щоб вірус не потрапив в шлунок. Адже зазвичай заражаються ним, з’ївши недоброякісну їжу або випивши воду з-під крана. Якщо хтось із членів сім’ї захворів гепатитом А, то всі навколишні зараховуються до групи ризику. Заразитися гепатитом А при побутовому контакті з хворим дуже легко. Вірус гепатиту А передається від хворого через спільний посуд, предмети гігієни, загальну одяг та інші предмети побуту. Для профілактики гепатиту А необхідно дотримуватися особистої гігієни, мити руки з дезінфікуючим милом, не пити не кип’ячену воду та дотримуватися чистоту в квартирі.

Вірусний гепатит В є глобальною недооціненою проблемою для системи охорони здоров’я та найбільш серйозною серед усіх вірусних гепатитів. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), сьогодні 257 мільйонів людей у світі інфіковані вірусом гепатиту B. Приблизно 887 000 людей у 2015 році померло від інфекції гепатиту В, включаючи цироз і рак печінки в результаті хронічного перебігу гепатиту В. Формування хронічного перебігу розвивається у 80-90% дітей грудного віку, інфікованих гепатитом В протягом першого року життя. У дорослих хронічний вірусний гепатит В у 350 разів підвищує ризик розвитку цирозу та раку печінки через 10-15 років після інфікування.

За оцінкою українських епідеміологів, рівень захворюваності на вірусні гепатити в Україні становить 7-9% від загальної кількості населення країни, водночас у країнах Європи цей показник коливається від 0,2% до 2,5%.

Щорічно в країні реєструється 11-14 тисяч нових випадків вірусних гепатитів. С

Вірус гепатиту В може виживати за межами організму людини щонайменше 7 днів. Протягом цього періоду вірус, як і раніше, може викликати інфекцію при потраплянні до організму людини, незахищеної вакцинацією. Інкубаційний період захворювання складає в середньому 75 днів, але може варіюватися від 30 до 180 днів. Вірус може бути виявлений протягом 30-60 днів після інфікування та здатний тривалий час перебувати в організмі й розвиватися в хронічний гепатит В.

У високоендемічних районах гепатит В найчастіше поширюється від матері до дитини під час пологів (перинатальна передача) або в результаті горизонтальної передачі (під впливом інфікованої крові), особливо від інфікованої дитини неінфікованій дитині протягом перших 5 років життя. Розвиток хронічної інфекції дуже поширений серед дітей грудного віку, інфікованих їхніми матерями, або до досягнення п’ятирічного віку.[i]

Це захворювання можна попередити за допомогою вакцини від гепатиту B. Проте більшість людей усе ще не обізнані щодо ризиків інфікування вірусом гепатиту В, а також щодо методів попередження та боротьби із цим захворюванням.

С

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Способи захисту від гепатиту

У багатьох з нас виникає питання: як вберегти себе і своїх близьких від вірусного гепатиту? Існують прості, але ефективні способи захисту:
• Щеплення. Вакцинація проти гепатитів А і В дуже ефективна. Вакцини можуть бути у вигляді різних ін’єкцій або комбінованої вакцини. На жаль, щеплення проти гепатиту немає.
• Миття рук. Всі члени вашої родини повинні мити руки після відвідування туалету, після зміни підгузників малюка, перед приготуванням та вживанням їжі. При цьому достатньо помити руки з милом, хоча дезінфікуючі спиртовмісні засоби ще ефективніше.
• Пильне ставлення до контактів з кров’ю інших людей. Зовнішніх способів дізнатися, чи хвора людина гепатитом, не існує. За твердженнями лікарів, у багатьох хворих гепатитом немає симптомів цієї хвороби. Отже, краще наслідувати приклад медиків і умовно вважати, що вся кров є зараженою. Будь-які контакти з кров’ю можуть призвести до передачі вірусів гепатиту В та С. Безумовно, у випадку, якщо людина потребує першої допомоги, необхідно надати її. Але при контакті з кров’ю її слід змити як можна швидше.
• Обережне поводження з голками. Зараження гепатитом може статися через голки для ін’єкцій або інструменти, які використовуються для нанесення татуажу і для пірсингу. З ними необхідно бути якомога обережніше. Якщо ви або ваші близькі зважилися на татуювання, необхідно звернутися до професіонала, який має ліцензію і працює в добре підготовленому та обладнаному приміщенні.
• Відмова від обміну особистими речами і медичними інструментами. Обмін іграшками, подарунками, солодощами може доставляти задоволення. Але обмін зубними щітками, бритвеними лезами, пиляннями для нігтів та іншими особистими речами таїть небезпеку. До цих предметів можна віднести і голки і інші використовувані в медицині інструменти. На них може залишитися кров іншої людини. Якщо у нього гепатит, то застосування предметів може стати причиною зараження. Крім цього, хворі на гепатит В і С не можуть бути донорами тканин, органів і крові.

• Безпечний секс. При статевих контактах передаються всі форми гепатиту, тому необхідно знати про здоров’я свого партнера і користуватися презервативом, якщо ви не впевнені в тому, що не заражені і моногамні. Лікарі вважають, що сексуальні практики, які передбачають підвищену йязицірність травми, наприклад, грубий або анальний секс, особливо небезпечні. Крім цього, ймовірність зараження гепатитом В збільшується із зростанням кількості статевих партнерів.
• Уважне ставлення до їжі і напоїв. Навіть якщо всі члени вашої сім’ї ретельно дотримуються такі способи захисту, як миття рук після відвідування туалету та перед приготуванням та вживанням їжі, вірус можна отримати з їжею, приготованою не настільки вимогливими людьми. Зазвичай передачі вірусу гепатиту сприяють свіжі овочі, фрукти, салати, бутерброди та інші продукти, які не були термічні оброблені. До них відносяться і сирі креветки, мідії, устриці, адже їх молі виловити в зараженій воді. Крім того, не варто пити воду з-під крана, а заморожений лід використовувати тільки якщо є впевненість в тому, що його приготували з бутильованої води.

293f1b0a92b958d5c47b2c6556b5e6aa9

10 порад для спекотного літа

1. Ізоляція приміщення. На самому початку експерименту необхідно закрити всі вікна і двері. Провітрювати приміщення потрібно рано вранці або пізно ввечері або вночі.

2. Приміщення не повинно поглинати сонячні промені. Перший варіант вирішення проблеми – жалюзі. Закриті білі пластини будуть служити не тільки елементом дизайну, але і відіб’ють більшу частину сонячних променів. Наступна опція – алюмінієва плівка. Вона хоч і не така естетична, як жалюзі, але більш ефективна проти прямих сонячних променів. Третій варіант – білі лляні штори. Вони непогано впишуться у будь-який інтер’єр і захистять приміщення від прямих сонячних променів.

3. Зняти всі килими. Вони не тільки служать джерелами пилу, але і акумулюють і затримують тепло в приміщенні. Також без них можна насолодитися приємною прохолодою стелі.

4. Приміщення повинно бути зволожено. Цілюща волога знизить температуру на 2-3 градуси, а за відчуттями і зовсім на 4-5. Звичайно, не варто перебільшувати, адже в “тропічному” приміщенні за літо неодмінно з’явиться грибок. Головне – знати міру.

5. Радикальний підхід включає розвішування в приміщенні мокрих рушників або простирадл. Процедуру варто повторювати кожні півгодини. Також можна раз в півгодини полоскати штори. Це нелегко, але бажана прохолода компенсує ваші зусилля.

6. Гаряче повітря піднімається нагору, тож якщо ви вирішите полежати на підлозі – «виграєте» ще кілька градусів. Більш того, можна навіть спати на підлозі – просто покладіть матрац і насолоджуйтеся прохолодою. Звичайно, доведеться трохи пожертвувати комфортом, але хіба можна виспатися у спеку?

7. Наповніть ванну холодною водою і відкрийте двері в квартиру. Поруч з приміщенням температура опуститься ще на 2-3 градуси.

8. Заморозьте пляшки з водою і виставте в приміщенні. Таким чином, в кімнаті знизиться температура на всі ті ж 2-3 градуса. Важливо, що холодильник при охолодженні води витратить більше енергії, ніж потім “забере” пляшка. Таким чином, нагріється місце, де він стоїть.
Щоб тепло не розходилося по всій квартирі, його необхідно ізолювати. Таким чином можна уявити, що місце проживання холодильника – тропіки, зате кімнати з пляшками – полюса, а мешканці житла – полярники. Дітям така концепція дуже сподобається.

9. Якщо у вас загальне опалення, має сенс обмотати фольгою батареї, щоб вони не передавали дорогоцінний холод вгору і вниз по стояку. Звичайно, якщо у ваших сусідів не працюють кондиціонери – тоді будемо використовувати батареї ще одним джерелом прохолоди.

10. На форумах багато хто радить перед тим, як йти спати, покласти в ліжко крижані пляшки, а потім їх прибрати. Лягати в приємну прохолодну постіль стане справжнім святом після спекотного літнього дня.

Використання цих 10 порад перетворить вашу квартиру на справжній оазис спекотним літом, а бажання скоріше дістатися додому стане сильним, як ніколи.

a-wprxsgz3c

Як уберегтися від літньої спеки.

12295

  • Якомога менше перебувати на сонці, особливо в найбільш “активну фазу” – з 11:00 до 16:00. Якщо є можливість, краще заходити до прохолодних приміщень, вмикати кондиціонер.

“Навіть кілька годин в охолодженому приміщенні допоможуть вашому тілу адаптуватися до спеки на вулиці”, – зазначили в прес-службі.

  • На час перебування на вулиці наносити сонцезахисний крем- бажано з SPF не менше 30 і позначкою “широкий спектр” або “захист UVA / UVB”.
  • Для поїздки до водойм краще обирати світлий одяг з довгим рукавом, капелюх і сонцезахисні окуляри. Саме там, за словами ЦОЗ, обгоріти найлегше.
  • Краще утриматися від відвідування солярію.
  • Бажанопити багато води - часто і маленькими порціями. Від алкоголю, напоїв з кофеїном і великою кількістю цукру у ЦГЗ радять утриматися - через це організм буде ще більше втрачати воду. Холодні напої можуть викликати судоми шлунка.
  • Гаряча і жирна їжатакож не корисна – вона створює додаткове теплове навантаження для організму.
  • Найкращий спосіб охолонути – прохолодний душ або ванна.
  • Фізичні вправи на сонці кращепочинати робити поступово, збільшуючи темп. Якщо ви відчуваєте слабкість, потрібно відійти в тінь або прохолодне місце.
  • Дітей і домашніх тварин не можна залишатив припаркованому автомобілі, навіть з відчиненими вікнами.
  • Домашнім улюбленцям також потрібно регулярно давати водуі стежити за тим, щоб вона була прохолодною.

За матеріалами прес-служба Центру громадського здоров’я.1501763335_2017_08_03_001-1

Міфи та правда про здачу крові

МІФ

ПРАВДА

Під час здачі крові можна заразитися різними хворобами.

 

Здача крові безпечна для донора – всі донорські пункти забезпечені одноразовим, стерильним обладнанням та індивідуальними системами. Шприци та голки розкривають тільки в присутності донора. Після використання вони знищуються. Навпаки, потенційний донор може перевірити стан свого здоров’я та наявність інфекційних хвороб.
Донорство – це боляче.

 

Донація – це проста та безболісна процедура. Для того щоб дізнатися свої відчуття від уколу голки, досить вщипнути шкіру на внутрішній поверхні ліктьової області.
Здача крові та її компонентів – це довга та виснажлива процедура. Здача цільної крові займає не більше 15 хвилин, здача компонентів крові (плазми, тромбоцитів) триває дещо довше, від 30 хвилин, але не більше півтори години. Перед забором крові донору дається декілька хвилин для підготовки (випити чаю, з’їсти печиво), а після здачі – він, при гарному самопочутті, залишається в закладі на 10 хв. та отримує доплату на харчування. Також донор отримує довідку форми № 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», яка надає два вихідних дні.
12-2«У мене розповсюджена група крові, моя кров не потрібна».

 

Саме така кров найпотрібніша! Якщо вона так поширена серед здорових, то вона так само поширена і серед хворих. Кров всіх груп – і розповсюджених, і рідкісних – потрібна постійно.
Донорство шкідливе, так як регулярні кроводачі змушують організм виробляти кров в більшому обсязі, що, в кінцевому підсумку, шкідливо для здоров’я та викликає залежність від кроводач.

 

Донорство не шкодить здоров‘ю, а навпаки покращує стан організму.

Завдяки йому нормалізується кровообіг, відбувається профілактика серцево-судинних захворювань, покращується робота імунної системи та відбувається загальне омолодження організму. Регулярні кроводачі не змушують організм «виробляти більше крові», а привчають його швидше відновлюватися після крововтрати.

Я готовий здати кров, але в екстремальному випадку – якщо станеться теракт, авіакатастрофа тощо. Це важливіше, ніж здавати кров в звичайному режимі, тим самим буде врятовано більше людей.

 

Для хворих людей кожна втрачена хвилина – екстремальний випадок.

  • Будь-якої хвилини і в будь-якому місці може статися нещасний випадок з втратою крові у постраждалих.
  • Здача крові та її компонентів займає деякий час, а кров може знадобитися негайно.
  • Необхідно, щоб донорство було регулярним, а не екстреним – тільки так можна забезпечити постійний запас компонентів крові, в т.ч. для постраждалих в надзвичайних ситуаціях.
  • Кров потрібна хворим і постраждалим цілий рік. Тому дуже важливим є регулярне донорство, що дозволяє забезпечити нормальний рівень запасів донорської крові та її компонентів постійно.

Всесвітній день донора – 14 червня

Den-donora14 червня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно відзначається ,  який у 2019 році проходитиме під гаслом «Безпечна кров для всіх».

Донор! Яке це добре та гуманне слово! У перекладі з латинської «donare» воно означає «дарувати». У випадку з донорами крові подарунком часто є життя іншій людині.

Щомиті в усьому світі у людей різного віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями. Кожен третій житель Землі протягом свого існування хоча б раз потребує переливання крові. Донорська кров – це цінний ресурс, як при плановому лікуванні, так і при наданні невідкладної допомоги. Переливання крові та її компонентів дозволяє щорічно рятувати мільйони людей, допомагає подовжувати та поліпшувати якість життя пацієнтів з важкими захворюваннями. Гемотрансфузія необхідна при проведенні складних медичних та хірургічних процедур. Вона має життєво важливе значення при лікуванні поранених в умовах надзвичайних ситуацій будь-якого типу (природні катастрофи, аварії, збройні конфлікти, тощо) та відіграє найважливішу роль при наданні акушерської та перинатальної допомоги.

Донорська кров, яка так необхідна для порятунку важкохворих або травмованих пацієнтів, для належного лікування жінок, у яких вагітність або пологи ускладнилися розвитком кровотеч, дітей з важкими формами анемії, пацієнтів із захворюваннями крові та кісткового мозку, імунодефіцитними станами, а також пацієнтів яким проводяться складні медичні та хірургічні втручання буде безпечна тільки в одному випадку: якщо кров перестануть здавати випадкові люди заради заробітку.

Належні та надійні запаси безпечної крові можуть бути забезпечені на стійкій основі регулярного, добровільного, безоплатного донорства крові. Кров, яку здають без винагороди, вважається більш безпечною, тому що безоплатний донор, усвідомлено і не заради грошей йде на порятунок чиїхось життів, значить не стане приховувати свої хвороби (при наявності), які можуть привести до зараження реципієнта при донації. Донорство – велика відповідальність! Лише справжні помічники професійних медиків здають кров добровільно, безкорисливо, регулярно, а не від випадку до випадку. У такому разі немає ризику внести хворому разом з компонентами крові небезпечну інфекцію. До речі, нерідко постійними донорами стають саме медичні працівники. Вони, як ніхто інший, розуміють цінність донорської крові та пов’язані з переливанням чужої крові ризики.

Багато людей з недовірою ставляться до донорства, боячись завдати шкоди власному здоров’ю. Однак, на сьогоднішній день, донорство крові є абсолютно нешкідливою та безпечною процедурою. Для здорової людини воно навіть корисне. В організмі донора підвищується рівень пристосувальних реакцій, стимулюється кровотворення та зміцнюється робота імунної системи, відбувається розвантаження органів, що беруть участь в утилізації клітин крові. Тривалість життя донорів в середньому на п’ять років довша в порівнянні з іншими людьми. Крім того, регулярне донорство є профілактикою проти таких захворювань, як атеросклероз, хвороби печінки та підшлункової залози,  тромбофлебіт, серцево-судинні захворювання,  патології шлунково-кишкового тракту та органів травлення, ішемічна хвороба серця.  До того ж ще один істотний бонус – діагностика організму перед здачею донорської крові проводиться безкоштовно.

Донором може бути будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років, яка дала згоду здати кров або плазму та не має медичних чи соціальних протипоказань. Чоловіки можуть жертвувати свою кров на благі справи до п’яти разів на рік, а жінки – до чотирьох разів на рік. В організмі людини міститься в середньому близько 5 літрів крові, тобто 7% від ваги тіла. Абсолютно нешкідливою та безпечною разовою дозою донації для здоров’я донора є 450 мл, причому він втрачає переважно рідку частину крові – плазму, яка відновлюється протягом 18-20 годин. Після здачі крові у донора зберігається хороше самопочуття, апетит, нормальна працездатність.

Кров – це найцінніше з того, що людина може дати іншій людині. Це дар життя. Бути безоплатним донором – своєрідна форма солідарності: громадянської, християнської, людської. Це престижно, гідно і означає, що ти здорова людина, яка має активну громадянську позицію та бажає зробити світ трішечки кращим!

 

Міфи та правда про здачу крові

Всесві́тній день боротьби́ з тютюнопалі́нням – 31 травня

тютЯк тютюн загрожує здоров’ю легень

 Одними з головних органів в людському організмі є легені, роль яких для здоров’я та благополуччя людини переоцінити дуже важко. Вони забезпечують організм киснем, який дає нам енергію та виводять вуглекислий газ, який є побічним продуктом або відходами роботи організму.

Крім своєї основної функції – газообміну між атмосферою та кров’ю – легені виконують в організмі людини ряд інших важливих функцій: служать для амортизації серця, оберігаючи його від ударів; захищають організм від респіраторних інфекцій (слиз бронхів містить глікопротеїни (муцин, лактоферрин, лізоцим, лактопероксидазу) з антимікробною дією та імуноглобулін-А); служать резервуаром крові в організмі (обсяг крові в легенях складає близько 9 % від загального обсягу); виконують функцію терморегуляції за рахунок випаровування води з поверхні альвеол в повітря; забезпечують повітряним потоком для створення звуків голосу тощо.

На даний час далеко не кожна людина може похвалитися здоровими органами дихання, адже небезпека для здоров’я легенів таїться буквально на кожному кроці. Життєдіяльність організму людини має прямий взаємозв’язок з киснем. Легені здатні отримувати даний газ безпосередньо з повітря, причому це єдиний орган, який може впоратися з таким завданням

Здоров’я організму людини зазнає суттєвого «удару» від навколишнього нас середовища, надмірно загазованого та забрудненого шкідливими речовинами. З’єднання хімічних елементів мають здатність проникати не тільки у верхні дихальні шляхи, але і в трахею, бронхи та легені.

Тютюновий дим є вкрай небезпечною формою забруднення повітря: у ньому міститься більше 7 000 хімічних речовин, з яких 69 речовин входить до числа відомих канцерогенів. Яким би непомітним та позбавленим запаху не був тютюновий дим, він може затримуватися в повітрі протягом майже п’яти годин, піддаючи присутніх ризику розвитку раку легенів, хронічних респіраторних захворювань та зниження легеневої функції. Тютюнова хімія шкодить всім органам без винятку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я споживання тютюну пов’язане з виникненням не менше ніж 25 захворювань. Тютюнопаління вважається найголовнішою причиною смертності у світі.

Тютюновий дим має серйозні наслідки для здоров’я легенів як курців, так і некурящих людей в усьому світі. Під його впливом людина піддається цілому «букету небезпечних захворювань», серед яких найбільш розповсюдженими є бронхіальна астма, алергія, болі в суглобах та бронхіт. За даними спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я куріння є причиною розвитку хронічної обструктивної хвороби легень у 86-90% випадків та захворювання на рак легенів у 80-85% випадків. Це означає, що, відмовившись від куріння, ви знижуєте ризик розвитку цих хвороб до мінімуму.

Список захворювань, характерних для курців зі стажем, не обмежується хворобами легень. У цьому списку також злоякісні пухлини горла, порожнини рота, гортані, статевих органів, шкіри, сечового міхура; серцево-судинні захворювання – від хронічної гіпертонії до гострого інфаркту; широкий спектр патологій шкіри – від псоріазу до лейкоплакії та раннього старіння; порушення травного тракту; руйнування зубів та ясен; підвищення ризику захворювання на цукровий діабет тощо. Але захворювання легенів в цьому ряду виділяють особливо, бо ризик розвитку відповідних хвороб – бронхіту, обструктивної хвороби легень та раку – вкрай високий. Це «фірмові» захворювання курців, яких можна було б уникнути, якби курящі вчасно одумувалися. Крім того, слід зазначити, що ці захворювання легенів або невиліковні зовсім, або піддаються тільки контролю та незначній нейтралізації симптомів.

При розвитку хронічної обструктивної хвороби легень внаслідок дії тютюнового диму дихальна система пригнічується відразу декількома способами. По-перше, куріння провокує хронічне запалення дихальних шляхів, просвіти в яких поступово звужуються, збільшується обсяг виділення слизу. Людина починає дихати важче та кашляти. Спочатку кашель триває недовго, але потім наростає та посилюється і з часом стає постійним. Так розвивається хронічний бронхіт. «Кашель курця» звучить сухо і надривно, попутно утворюється багато мокроти, слизу. Хронічний бронхіт не піддається лікуванню: якщо людина продовжує палити, кашель буде мучити її, незважаючи ні на що. Все, що можна зробити в даному випадку – це послабити симптоми та біль у горлі. По-друге, куріння стає причиною процесу розвитку емфіземи легенів. Деструктивний вплив на дихальні шляхи призводить до пошкодження альвеол, які збільшуються в розмірах, руйнуються та зливаються в одну порожнину. Так втрачається еластичність легенів, можливість виконувати свої функції. Крім того, при розвитку обструктивної хвороби легень відбувається порушення газообміну, легенева гіпертензія, розвивається «легеневе серце» – гіпертрофія правого шлуночка серця внаслідок первинного захворювання бронхолегеневого апарату або легеневої артерії, що супроводжується гіпертензією в системі малого кола кровообігу.

Рак легенів на даний момент є найпоширенішою формою раку в світі. Для нього характерна висока летальність і головною причиною розвитку цієї злоякісної пухлини по праву вважається куріння. Найбільш висока ймовірність розвитку раку легенів у курців зі стажем, які продовжують палити після постановки діагнозу.

Якщо людина кидає курити, ризик розвитку раку легенів у неї починає зменшується з кожним днем, прожитим без сигарет. Вірогідність захворіти на рак легенів у людини, яка курила не тривалий час та кинула, не набагато перевищує аналогічну ймовірність у того, хто ніколи не курив. Також останнім часом вчені оприлюднили безліч тривожних результатів досліджень, згідно з якими пасивне куріння є серйозним фактором ризику розвитку раку легенів.

Пасивне куріння найсильніше впливає на здоров’я дітей, адже частота їх дихання вище, а організм тільки розвивається. У дітей немає природних механізмів захисту від нікотину та отрут, що виникають при споживанні тютюну, тому отруйні речовини довше залишаються в дитячому організмі. Діти найбільш беззахисні перед тютюновим димом. Малюк ще не вміє сам відійти від курця або вийти з накуреної кімнати, тому залишається під найсильнішим та тривалим впливом хімікатів.

У немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу токсинів тютюнового диму в результаті куріння матері або її контакту з вторинним тютюновим димом, нерідко спостерігається уповільнення зростання та функціонального розвитку легенів. Дітям молодшого віку, вплив вторинного тютюнового диму несе загрозу у вигляді виникнення та загострення астми, пневмонії та бронхіту, а також частих інфекцій нижніх дихальних шляхів. Згідно з оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, від інфекцій нижніх дихальних шляхів, викликаних пасивним курінням, в світі помирає 165 000 дітей, які не досягли 5 років. Ті, хто доживають до дорослого віку, продовжують відчувати вплив вторинного тютюнового диму на своє здоров’я, оскільки часті інфекції нижніх дихальних шляхів в ранньому дитинстві значно підвищують ризик розвитку хронічної обструктивної хвороби легень у дорослому віці.

Щоб уникнути вищеописаних захворювань та інших ускладнень, пов’язаних з дихальною системою, потрібно зробити не так вже й багато: не починати палити. А якщо ви вже курите, негайно кидайте, так як ризик захворіти для людей, які відмовляються від куріння, після припинення дії нікотину і смол на організм людини поступово знижується. Тут не варто забувати, що робота легенів поліпшується не тільки при відмові від звичайних сигарет, але і при відмові від всіх інших курильних тютюнових виробів, включаючи кальян та сигарили.

10 травня – Всесвітній день меланоми

Мелано́ма (лат. melanoma, melanoma malignum від др.-греч. μέλας — «чорный» + -ομα «пухлина»), злоякісне новоутворення, яке розвивається з меланоцитів — пігментних клетин, які продукують меланіниПереважно локалізується в шкірі, рідше - сітківці ока, слизових оболонках (порожнина рота, піхва, пряма кишка). Одна з найбільш небезпечних злоякісних пухлин людини, часто рецидивуюча і метастазуюча лімфогенним і гематогенним шляхом майже в усі органи. Особливістю є слабка реакція організму або її відсутність, через що меланома найчастіше стрімко прогресує.

І важливо, щоб людина, при виявленні у себе на тілі перших небезпечних ознак, якомога раніше звернулася за консультацією до фахівця, бо від цього залежить прогноз лікування та одужання.

День меланоми в Україні – це щорічна акція, під час якої відбуваються безкоштовні огляди населення на предмет виявлення меланоми – однієї з найнебезпечніших злоякісних пухлин.

Рівень смертності від меланоми в Україні досяг небезпечної межі і становить 95% смертельних випадків зі 100% хворих з цим діагнозом. Причиною зростання смертності є пізня діагностика в результаті зволікання зі зверненням до фахівців.

І важливо, щоб людина, при виявленні у себе на тілі перших небезпечних ознак, якомога раніше звернулася за консультацією до фахівця, бо від цього залежить прогноз лікування та одужання.

 

Існує спеціальний алгоритм первинної самодіагностики родимок АКОРД, для своєчасного виявлення небезпечних ознак, в якому кожна літера має своє значення:

  • А – асиметрія (коли умовна вісь ділить родимку на дві нерівні половинки);
  • К – край (коли він стає нерівним, рваним, з зазубринками);
  • О – окрас (поява змін в кольорі, вкраплень темнішого або світлішого забарвлення);
  • Р – розмір (збільшення родимки в ширину або в висоту);
  • Д – динаміка (поява кірочок, тріщинок, кровоточивості, випадіння волосків).

Безымянный

 

 

 

 

 

 

Якщо при самостійному огляді ви виявили, хоча б, одну із ознак АКОРДу, потрібно негайно звернутися до досвідченого лікаря-дерматолога або дерматоонколога за консультацією.

 

Не слід боятися родимок, більшість із них не становлять небезпеки. Однак правил відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я своїх близьких ніхто не відміняв. З метою зниження ризику захворювання меланомою та раком шкіри, необхідно дотримуватися наступних правил:

  • самостійно оглядати родимки на початку та наприкінці літа;
  • починати засмагати слід вже ранньою весною, щоб шкіра поступово підготувалася до літнього сонця;
  • не перебувати на сонці з 11 до 16 годин дня, а засмагати – до 10 ранку або після 16 дня;
  • уникати травмування шкіри, особливо – травм родимок;
    не допускати сонячних опіків, зокрема в дитячому віці. Дітям також не рекомендується відпочинок в жарких країнах (Єгипет, Туреччина, Туніс, Іспанія, Куба, тощо);
  • для немовлят та маленьких дітей кращий захист – не перебувати на сонці. Якщо це неможливо (так як батьки навіть з маленькими дітьми часто проводять відпустку на пляжі), необхідно обмежити перебування дітей на вулиці тільки годинами найменш активного сонця – вранці та ввечері;
  • перебуваючи під сонячними променями обов’язково треба носити майки та панамки;
  • влітку носити світлий одяг з льону або бавовни, тому що ці натуральні тканини добре пропускають повітря, а білий колір відбиває сонячні промені;
  • не заклеювати родимки пластиром, це створює термічний ефект;
  • використовувати сонцезахисні засоби з факторами захисту вище 30, які захищають від впливу УФ-A і УФ-B променів і стійкі до впливу води, особливо дітям та людям зі світлою шкірою. Для захисту очей ідеально підходять якісні сонцезахисні окуляри;
  • відмовитися або обмежити відвідування солярію.

Найбільший орган людського тіла – шкіра схильна до появи будь-якого роду новоутворень. Серед них можуть бути звичні родимки, невуси, доброякісні утворення або небезпечні злоякісні пухлини. Будь-яка зміна на шкірі несе потенційну загрозу.

big_0Melanoma 07 big_0Melanoma 09 big_0Melanoma 10 big_0Melanoma 11 big_0Melanoma 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підозрілі родимки регулярно фотографуйте, щоб було легше помітити зміни в них.

При неможливості уберегти родимку від травм, а також при найменших змінах існуючих утворень або появі   нових – не відкладайте візит до лікаря!

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

70256821Що за хвороба туберкульоз?

Туберкульоз є інфекційним захворюванням, яке викликається специфічної бактерією. Це захворювання здатне вражати будь-який орган організму людини, але найчастіше цей мікроорганізм робить свій згубний вплив на легені людини.

У 19 столітті туберкульоз часто був причиною смерті людей. В даний час спалаху захворювання на туберкульоз легенів зв’язуються з підвищенням числа ВІЛ-інфікованих людей, у яких виникнення туберкульозу зв’язується з ускладненнями, що виникають в процесі перебігу ВІЛ-інфекції.

Крім хворих на ВІЛ в групу з підвищеним ризиком входять також медпрацівники, люди, які мають похилий вік, люди без певного місця проживання (бомжів), а також люди, у яких виявлені захворювання знижують рівень імунітету організму.

Розвиток туберкульозу можна розділити на чотири стадії. Первинний туберкульоз і перші ознаки туберкульозу легенів можуть виникнути у дорослих, які раніше не контактували з носіями збудника захворювання. Зазвичай в місці проникнення інфекційного збудника виникає запальна реакція, перебіг якої відбувається без появи будь-яких значущих симптомів. Інфекцію дозволяє виявити на цій стадії рентгенограма органів грудної клітини.

При латентному протіканні туберкульозу мікобактерії здатні існувати безсимптомно на периферії вогнища зараження і виявлятися тільки в результаті зниження імунітету людини.

Вторинний туберкульоз спостерігається у людей, які раніше були раніше інфіковані цим збудником. Іноді бактерії викликають інфікування можуть проникати в повітровідвідні шляху. Викликаючи при цьому пневмонію, бактерії здатні поширюватися з током крові потрапляючи в селезінку, печінку, м’які оболонки мозку, кістки скелета. При проникненні збудника туберкульозу крім легких в інші органи людини носить назву міліарний туберкульоз, органи уражені інфекцією заповнюються просяного зерна.

Такий формі захворювання характерна яскраво виражена симптоматика, прогресування якої відбувається протягом декількох місяців.

У той час, як загальні показники захворюваності на туберкульоз в усьому світі поступово знижуються, в деяких країнах вони продовжують рости. Наша країна – одна зі світових країн-лідерів по туберкульозу, зокрема з множинною лікарською стійкістю, яка не піддається лікуванню деякими найбільш ефективними протитуберкульозними препаратами.

Чернігівська область залишається регіоном з високим рівнем поширення туберкульозу серед областей України. Саме тому, питання протидії епідемії захворювання є пріоритетним напрямком у сфері охорони здоров’я та соціального розвитку Чернігівщини та визначені як стратегічно важливі.

Епідемічна ситуація в області із захворюваності на туберкульоз залишається напруженою, проте протягом 2018 року вона дещо (на 2,3%) знизилась, в порівнянні з минулим роком та становить 73,7 на 100 тис. населення (по Україні – 62,3 на 100 тис.). У 2018 році зареєстровано 582 нових випадків туберкульозу, у 160 хворих встановлено хіміорезистентну форму захворювання. 80% захворілих – це соціально незахищені верстви населення. Відмічається зростання на 14,4% захворюваності на туберкульоз  серед дитячого населення області віком від 0 до 17 років (11,1 на 100 тис. дитячого населення  проти  9,7  у 2017 році, Україна 2018 рік – 10,4). Більшість випадків захворювання серед дітей, близько 75%, виявлені за результатами туберкулінодіагностики, 20% – при флюорографічному обстеженні та 5% – при зверненні за медичною допомогою. Померло від туберкульозу 79 людей, 85% з яких – особи працездатного віку.

Через низьку доступність послуг з виявлення та лікування туберкульозу серед сільського населення, захворюваність на туберкульоз жителів сіл області перевищує рівень захворюваності містян.

Зараження туберкульозом людини в основному відбувається повітряно-крапельним (з частинками мокротиння, слини хворого при кашлі, чханні) та контактно-побутовим (при використанні заражених мікобактеріями туберкульозу предметів побуту) шляхами. Для інфікування людині досить вдихнути лише незначну кількість таких бактерій. Сприяють розвитку хвороби незбалансоване харчування та ослаблений імунітет. Перші ознаки розвитку туберкульозу у людини: прогресуюча та безпричинна втрата ваги, слабкість, апатія, підвищення температури тіла, кашель з виділенням мокроти.

Біля однієї чверті населення світу мають латентний туберкульоз, при якому люди інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки ще) не захворіли цією хворобою і не можуть її передавати. Ризик того, що люди, інфіковані туберкульозними бактеріями, протягом свого життя захворіють на туберкульоз, становить 5-15%. Однак люди з ослабленою імунною системою, наприклад з ВІЛ-інфекцією, недостатністю харчування, діабетом і деякими хронічними захворюваннями та люди, що мають шкідливі звички більш схильні до захворювання. Вживання тютюну значно підвищує ризик захворювання на туберкульоз та смерті від нього (7,9% випадків захворювання на туберкульоз у світі пов’язане з курінням).

Коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, хвороба  тривалий час може мати прихований перебіг, в наслідок чого захворівший не звертається своєчасно за медичною допомогою та передає бактерії іншим людям (за рік, людина хвора на туберкульоз, може інфікувати до 10-15 інших людей, з якими контактує). У цей період мікобактерія туберкульозу, яка потрапила в організм людини, починає розмножуватися в легенях або інших органах – нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах. Через деякий час захворівший починає відчувати нездужання – кашель, лихоманку, слабкість, рясне потовиділення вночі, безпричинну втрату ваги тощо. Кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці – більш пізні симптоми. Поява двох або більше ознак – привід звернутися до лікаря.

Забезпечення раннього виявлення випадків захворювань сприяє попередженню інфікування мікобактеріями туберкульозу серед здорового населення.

Туберкульоз можна лікувати та виліковувати. Ефективне лікування призводить до припинення подальшого поширення випадків захворювання та попередження інфікування здорового населення мультирезистентним туберкульозом. Висока ефективність лікування забезпечується безперервним прийомом хворими протитуберкульозних препаратів та здійсненням контролю з боку медпрацівників за систематичним прийомом, як в умовах стаціонару, так і на амбулаторному етапі. Без такого спостереження та підтримки можуть виникати складнощі в дотриманні медичних приписів щодо лікування і хвороба може поширюватися далі.

При своєчасному виявленні захворювання, належному забезпеченні та відповідальному прийомі ліків переважна більшість випадків туберкульозу завершується одужанням. При лікуванні туберкульозу, найважливіше, щоб людина приймала ліки строго за суворою схемою, призначеною лікарем. Якщо зменшувати дозу, пропускати прийом або переривати лікування, відчувши полегшення, мікобактерії адаптуються до антибіотиків та перестають на них реагувати. Такі фатальні помилки призводять, трохи пізніше, до повернення хвороби у ще більш важкій формі – туберкульозу  з множинною лікарською стійкістю, який не піддається стандартному шестимісячному лікуванню протитуберкульозними препаратами першої лінії і на лікування якого потрібно використовувати більш токсичні та дорогі препарати, а саме лікування  може йти до двох або більше років. Показники лікування туберкульозу найнижчі в тих країнах, де присутній мультирезистентний туберкульоз. Виліковується від цієї форми хвороби лише 39% хворих.

Для боротьби з лікарсько-стійким туберкульозом необхідно:

  • доводити до кінця лікування первинних пацієнтів з туберкульозом;
  • забезпечувати належний інфекційний контроль в лікувальних установах;
  • забезпечувати належне використання рекомендованих препаратів другої лінії.

Успішність боротьби з епідемією, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу залежить від особистої позиції окремої людини. Кожен повинен  розпочинати з себе, зі свого способу життя, щорічно проходити флюорографічне обстеження, намагатися вживати корисну та збалансовану їжу, займатися фізичною культурою та спортом, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися правил особистої гігієни тощо. І найважливіше: при перших же ознаках захворювання негайно звертатися за допомогою до медиків, щоб своєчасно розпочати лікування та не допустити подальшого поширення небезпечної недуги.

Причини туберкульозу легенів

Головними причинами розвитку захворювання легеневої системи і туберкульозу слід вважати такі фактори, як:

  • погані умови життєдіяльності в соціальному та екологічному плані;
  • неповноцінний раціон, незбалансоване харчування;
  • алкогольна залежність, куріння і наркоманія, які провокують форсоване збільшення імунітету;
  • стресові ситуації.

Найбільш легко і швидко можна заразитися туберкульозом від хворої людини. При цьому він повинен розмовляючи, в процесі чхання або кашлю, поширювати поруч з собою значне число паличок Коха. Рідше інфікування організму відзначається в рамках вживання в якості їжі молочних продуктів, які були зроблені хворими на туберкульоз тваринами. Імовірність того, що сформується туберкульоз легенів, ідентифікується за двома головними факторами. Перший з них – це контакт з людиною з відкритою формою захворювання, другий – збільшена ступінь сприйнятливості організму до інфекційних уражень.

Чинники, що знижують специфічний імунітет та сприяють розвитку захворювання при контакті з інфекційним агентом:

  • тютюнопаління, як фактор розвитку захворювань бронхолегеневої системи, що послаблює місцевий імунітет;
  • непомірний прийом алкогольних напоїв;
  • всі види наркоманії;
  • схильність до хвороб дихальної системи через наявність аномалій будови, частих захворювань в анамнезі, наявності хронічних запальних процесів в органах дихання;
  • хронічні захворювання і вогнища запалення в інших органах та тканинах;
  • цукровий діабет, ендокринні захворювання;
  • незбалансоване харчування, недостатність вітамінів поживних речовин;
  • невротичні порушення, депресивні стани, низька стресостійкість;
  • період вагітності;
  • несприятливі соціально-побутові умови.

 

Симптоми, які можуть сигналізувати про розвиток хвороби і які не варто ігнорувати:

  • підвищена стомлюваність, слабкість, особливо виражена в ранкові години, зниження працездатності, поганий сон, втрата апетиту;
  • безпричинна втрата ваги;
  • тривале підвищення температури тіла (37,5-38°С), частіше ввечері або в нічний час, сильне потовиділення та озноб вночі;
  • кашель є постійним симптомом туберкульозу легенів. На початку хвороби кашель сухий, наполегливий, загострюється вночі та вранці. При подальшому розвитку хвороби він стає вологим з виділенням мокроти. Присутність кашлю більш ніж 3 тижні має насторожити і стати причиною звернення до лікаря;
  • кровохаркання – одна з важливих ознак туберкульозу легенів, яка з’являється при інфільтративному туберкульозі, а також при інших формах цієї хвороби;
  • специфічний рум’янець та блиск в очах;
  • поява задишки при невеликих фізичних навантаженнях.

Якщо ви помітили у себе декілька таких симптомів, обов’язково зверніться до вашого лікаря або лікаря-фтизіатра!

 Як можна виявити туберкульоз?

З метою раннього виявлення туберкульозу, дітям та підліткам необхідно робити туберкулінову пробу (реакцію Манту). Дорослі та підлітки, починаючи з 15-річного віку, повинні перевіряти свої легені за допомогою флюорографічного обстеження один раз на рік.

 Що треба робити, щоб не захворіти?

  • вести здоровий спосіб життя: дотримуватися правил особистої гігієни, режиму труда та відпочинку, займатися фізичною культурою та/або спортом, не палити і не зловживати алкоголем;
  • докладати зусиль, щоб харчування родини було якомога повноціннішим;
  • проводити систематичне вологе прибирання, провітрювати його, не допускати накопичення пилу;
  • стежити за обов’язковим щепленням вакциною БЦЖ при народженні дитини, в 7 та 14 років (при відсутності протипоказань);
  • намагатись обмежувати контакти з хворими на туберкульоз, оберігати немовлят та маленьких дітей від контактів з незнайомими людьми (відвідування ринків, магазинів тощо);
  • не допускати контакту дітей з родичами, хворими на туберкульоз, не брати із собою дітей при відвідуванні хворого на туберкульоз у лікарні;
  • утримуватись від купівлі продуктів на стихійних ринках. При вживанні м’яса та молока обов’язково піддавати їх термічній обробці.

 Що робити, якщо в домі є хворий на туберкульоз?

У сім’ях, де вже є хворий на туберкульоз, необхідно виконувати санітарно-гігієнічні правила: мати окремий посуд усім членам сім’ї, свої предмети особистої гігієни, мокроту збирати в окремий посуд і дезінфікувати.

 

Пам’ятайте! При своєчасному виявленні та лікуванні туберкульоз виліковний, тому не забувайте щорічно проходити профілактичні медичні огляди та при появі підозрілих симптомів звертатися до лікаря!

 

4 лютого – Всесвітный день боротьби проти раку

Без названия10 кроків, які допоможуть вам в профілактиці раку:

  • Вживайте в їжу багато фруктів, овочів та грубоволокнистої їжі, які багаті на антиоксиданти, що здатні нейтралізувати згубний вплив на організм вільних радикалів. Вживання в їжу у великих кількостях фруктів та овочів може мати захисний ефект від багатьох ракових захворювань. І навпаки, надмірне споживання червоного м’яса і м’ясних консервів може бути пов’язано з підвищеним ризиком розвитку колоректального раку. Крім того, здорове харчування, знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
  • Не зловживайте спиртними напоями. Етанол сам по собі є канцерогеном. Крім етанолу, спиртні напої містять і інші ракоутворюючі компоненти. Алкоголь підвищує ймовірність ряду типів раку: молочної залози, печінки, підшлункової та прямої кишки.
  • Віддавайте перевагу їжі з низьким вмістом жирів. Жарка на сковороді, на грилі, запікання в духовці – способі готування, при яких, з огляду на високу температуру, відбувається утворення хімічних речовин, що збільшують ризик розвитку раку. Скорочення кількості обробленого м’яса у раціоні (ковбаси, сосиски, хамон) допоможе знизити ризик розвитку колоректального та шлункового раку. Вживання в їжу м’яса, яке було збережено шляхом копчення або соління, підвищує ризик потрапляння в організм канцерогенів, що виробляються в процесі хімічних реакцій м’яса на вплив консервантів.
  • Ведіть активний спосіб життя, займайтеся фізкультурою та спортом. Регулярна фізична активність і підтримка здорової ваги тіла поряд зі здоровим харчуванням значно знижують ризик розвитку раку.
  • Слідкуйте за своєю вагою. Зайва вага призводить до гормональних збоїв в організмі, а також порушення обміну речовин. Це підсилює вироблення гормонів естрогену і інсуліну і підвищує частоту запалень в організмі. Такі процеси негативно впливають на механізм поділу клітин, що призводить до збільшення ризику онкологічних захворювань.
  • Щорічно проходьте профілактичні огляди. Вчасно робіть щеплення. Вакцинація від вірусу гепатиту В може запобігти раку печінки, якщо не буде інших факторів ризику (наприклад, зловживання алкоголем). Вакцинація від вірусу папіломи (ВПЛ) майже повністю захищає від розвитку раку шийки матки у жінок та раку гортані у чоловіків. До 25% випадків раку в країнах з низьким та середнім рівнем доходів обумовлено такими інфекціями, як гепатит і вірус папіломи людини.
  • Відмовтеся від куріння. Рак легенів безпосередньо пов’язаний з тютюнопалінням. Відмова від цієї шкідливої ​​звички знижує ймовірність захворювання. Куріння може викликати рак легенів і збільшувати ймовірність інших типів: стравоходу, гортані, ротової порожнини, горла, нирок, сечового міхура. Вживання тютюну є самим значним фактором ризику розвитку раку, на який припадає майже 22% світових випадків смерті від раку
  • Слідкуйте за станом своєї шкіри. Уникайте сонячних опіків, тривалого перебування на сонці, засмаги і особливо соляріїв. Це знизить ймовірність розвитку раку шкіри.
  • Жінкам слід регулярно відвідувати лікаря-гінеколога, а після 40 років особливо стежити за здоров’ям своїх грудей, відвідувати лікаря-мамолога та робити мамографію.